Сьогодення "Борисполя" легко побачити - достатньо приїхати до аеропорту. А чи знаєте Ви, як все починалося? До речі, в планах аеропорту - музей, де можна буде ознайомитися з його історією.
На початку 50-х років XX сторіччя розвиток цивільної авіації у Радянському Союзі проходив надзвичайно інтенсивно. Перехід до ери реактивної пасажирської авіації, яку відкрив радянський Ту-104 17 червня 1955 р., вимагав нових підходів до будівництва аеропортів та злітно-посадкових смуг.
На той час київський аеропорт "Жуляни”, як і всі інші аеродроми цивільної авіації в Україні, не могли приймати літаки такого класу через невідповідність злітно-посадкових смуг, перонів та місць стоянок. Крім того, "Жуляни” розташовувались у межах міста, що не відповідало тогочасним нормама авіаційної безпеки.
Щоб подолати існуючі обмеження, було запропоновано проект сумісного використання військового аеродрому поблизу м. Бориспіль. Після отриманнядозволу на базування цивільних літаків на військовому аеродромі розвиток аеропорту відбувалася дуже швидко.
30 червня 1959 року було підписано наказ начальника Головного управління ЦПФ № 265 про створення аеропорту. Вже 7 липня 1959 року аеропорт прийняв перший рейс. За відсутності приміщень робота здійснювалась у шести наметах, над якими майорів прапор "Аерофлоту”. У наметах розмістили штаб начальника аеропорту, службу перевезення пасажирів, медпункт, технічну службу, буфет та інше. Пасажири, на випадок негоди, мали змогу сховатися під тимчасовим наметом. Весь аеропорт мав лише один телефон.
Доки відбувалося будівництво терміналу В, пасажири та персонал розміщувалися у тимчасових одноповерхових будинках. "Для того, щоб якось поліпшити настрій пасажирів, які обслуговувалися в польових умовах, ми зробили великий мальовничий щит: "Таким буде наш аеровокзал” та встановили в зручному місці для огляду”, – пише камандир Об’єднаного авіаційного загону "Борисполя” у 1960 – 1972 роках М. І. Дубовик.
За перший рік своєї діяльності аеропорт "Бориспіль” вийшов на третє місце за обсягом пасажирських перевезень серед аеропортів України (після Сімферополя та Жулян). З 1960 року аеропорт почав приймати міжнародні рейси.
Проект аеровокзалу був розроблений вже в 1961 р. інститутом "Київпроект”. А в 1965 р. приміщення було урочисто відкрито та введено в експлуатацію. Пропускна спроможність, за тогочасними нормами, складала 1400 пасажирів на внутрішні та 200 на міжнародні рейси. Аеровокзал був другим за розміром після московського "Домодєдово” та одним з найбільших в Європі.
Щороку кількість пасажирів стрімко зростала. Це зумовило необхідність будівництва другої злітно-посадкової смуги, яку відкрили у 1971 р. Крім цього, було збудовано радіоелектромайстерні, лабораторний корпус АТБ, аварійно-рятувальну станцію, комплекс засобів вторинної радіолокації та ін.
У 1982 р. розпочалося будівництво центру автоматизованої системи управління повітряним рухом в Україні "Стріла”. Вона значно полегшила роботу диспетчерів та екіпажів літаків та охопила практично всю територію України.
Аеропорт "Бориспіль” до 1990 р. мав найкращі виробничі показники серед аеропортів України. Криза, що була спричинена розпадом Радянського Союзу, не могла не вплинути на діяльність аеропорту. Однак підприємство не закрилося, а починало шукати інвесторів.
1 квітня 1993 р. відбулося друге юридичне відкриття аеропорту "Бориспіль”. Згідно з наказом Міністра транспорту України на базі "Авіапідприємства Борисполя” було створено "Державний міжнародний аеропорт Бориспіль”, регіональну дирекцію авіакомпанії "Авіалінії України” та підприємство "Київцентраеро”.
Наступним важливим етапом стала історична постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1993 р. про реконструкцію аеропорту "Бориспіль”. Постанова передбачала, що 60% коштів буде залучено від фірм-інвесторів.
26 березня 1998 р. президент Ради ІКАО (Міжнародної організації цивільної авіації) доктор Ассад Котайт офіційно підтвердив статус навчального центру аеропорту як навчального центру з авіаційної безпеки ІКАО (на сьогоднішній день цей підрозділ Аеропорту є одним з 21 подібних центрів у світі).
До 10 річниці Незалежності України було реконструйовано злітно-посадкову смугу № 1. Кошти залучили від Європейського банку реконструкції та розвитку. До речі, це був перший кредит ЄБРР для України. Попередня ЗПС, яка була розрахована на лайнери вагою до 47 тонн тепер приймає будь-які типи повітряних суден. Злітно-посадкова смуга № 1 відповідає вимогам ІКАО категорії III А.
21 вересня 2010 р. було відкрито новий термінал F, пропускна спроможність якого за годину складає 900 пас. на виліт та 900 на приліт. Розвиток підприємства на цьому не зупиняється. 28 травня 2012 року відкривається найбільший в Україні пасажирський термінал D з пропускною спроможністю 3000 пасажирів на вибуття та 3000 на прибуття.
Сьогодні Міжнарожний аеропорт "Бориспіль” є сучасним підприємством, яке використовує передові технічні засоби та системи для обслуговування пасажирів та літаків. Це дозволяє аеропорту працювати цілодобово за будь-яких метеорологічних умов. Колектив аеропорту "Бориспіль” постійно працює над вдосконаленням сервісу та виробничих показників, що є необхідною умовою успіху підприємства.
