На дачі в одному з товариств що розміщені у Бориспільському районі поблизу міста Києва, зустрілися двоє друзів. Посиділи погомоніли, випили так і час минув. Пора й до домівки вирушати. Йдуть собі вулицею, розмовляють, попереду собачка біжить. Все мирно та чинно. Аж раптом по вузькій дачній вулиці їде автомобіль. Водій замітивши собачку, яка раптово виникла на перехресті вулиць, тисне на гальма, та щебеневе покриття дороги не дає можливості миттєво зупинитись. Машину розвернуло, а песик аж хвостика піджав з ляку.

Такої образи чоловіки не стерпіли. Як це так, песика злякали. А раптом він перестане гавкати? В собачки пропаде апетит, буде погано спати. Такі міркування, що суперечать здоровому глузду привели дачників до криміналу. Бо саме подальший розвиток, здавалося б такого незначного конфлікту призвів до стрілянини з кровавою розв’язкою. Дачники повернулися до будинку, взяли мисливську рушницю і пішли на пошуки кривдників. Довгими пошуки не виявилися. Юнаки, які перебували в автомобілі, були будівниками і виконували роботи у сусідньому дачному кооперативі. Наблизившись до кривдників, дачники зі словами «всім лежати» накинулися на хлопців. Били і руками і ногами.

Хлопці фізичного опору не чинили, на них дивився ствол мисливської рушниці. Це ще більше придало сили нападникам. Адже один із них був «афганцем». Певно в голову разом з парами алкоголю вдарили і спогади про армію тих часів, бо по іншому не можливо пояснити знущання над побитими хлопцями у стилі «упав віджався», «лізти по пластунські» та ще інші наруги славнозвісної дідівщини часів радянської армії. В руках рушниця в голові кураж, такі всемогутні, такі місці, як же не спустити курок. Пролунав постріл. З відстані в метр влучить не проблема. Так і сталося. Одному з хлопців, який намагався втекти, дріб попав в пах. Кров полилася. Витекло її не мало. На порятунок юнаків, постріл почули небайдужі люди, які працювали на дачах поруч. Вибігши на вулицю, вони за малим не поплатились життям чи здоров’ям, адже пил у дачників був у самому розпалі, погрози фізичної розправи так і злітали з уст «афганця» на адресу всіх.

Але вигляд стікаючого кров’ю юнака пересилив страх людей перед двома озброєними злочинцями. Саме так і не потрібно чекати вироку суду, щоб назвати злочинців – злочинцями. Адже постріл у беззбройну, безпорадну людину у всі часи був і залишиться злочином. Потерпілому викликали медичну допомогу. Про подію повідомили міліцію, працівники якої спрацювали професійно, зафіксувавши всі обставини події, вилучивши знаряддя злочину, затримавши осіб які його скоїли.



Попереду слідство та суд. Позаду скалічений юнак і людські долі.

Бориспільське РУМВС України