Поки великої небезпеки немає. Але…
Наша поїздка разом з начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації В.М. Петренком на так звані Велику і Малу дамби, що поблизу сіл Кийлів, Вишеньки та Гнідин була продиктована бажанням на місці подивитися, чи вживаються всі належні заходи для запобігання підтопленню паводковими водами і чи готові гідротехнічні споруди зустріти велику воду.
Проїхавши повз хвойний ліс, де грудневий буревій ще й досі нагадує про себе поваленими деревами, зупинилися біля Кийлівської насосної станції. Вона є підрозділом управління Дніпровського басейну. Навколо сухо, хоча крига на дренажному каналі біля дамби вже скресла. Сніги тануть поступово, і це дуже добре. Вночі мінусова температура, вдень плюсова – саме те, що потрібно для повільного зникнення таких пишних цього року зимових шат.
Та радіти, на думку нашого супутника, ще рано. Поки що важко спрогнозувати вторинний паводок, коли у третій декаді квітня рівень води у заплавах Дніпра може піднятися через інтенсивне танення снігів у верхів’ях Дніпра, Десни і Прип’яті,.
Дивимося на обладнання насосної станції і шлюзи. Володимир Михайлович і начальник Бориспільського РУ ГУ МНС України в Київській області Юрій Костянтинович Овдієнко, що теж прибув з черговою перевіркою, залишаються задоволеними: все в справному стані і готове протистояти повеневим водам. Подивилися і на мітку виміру висоти рівня води. Пан Володимир нагадує, що це вимірювання відбувається за Балтійською схемою – за нульовий рівень прийнято рівень води у Балтійському морі. 90,45 – цей сьогоднішній рівень є цілком прийнятним, тобто таким, що не перевищує норму, яка складає 90,65.
Їдемо Великою дамбою у бік Вишеньок. З лівого боку око радує яскрава синява весняних вод, по яких пливуть крижані уламки. Біля берега лід ще лежить білосніжною суцільною кригою. Рибалки-любителі користуються останнім моментом. Проїжджаючи дамбою, бачимо їхні скоцюрблені фігури, що розкидані по всьому крижаному простору. «Погано, що деякі з цих людей іноді забувають про небезпеку», — сумно констатує В. М. Петренко.
А це що?! Молодий хлопець саме цієї миті наражає своє життя на справжню небезпеку. Пливе на кризі, мов веслом, орудуючи якоюсь корягою. І дуже ризикує. Вода нині крижана – три хвилини перебування в ній можуть коштувати життя! На наші настирливі прохання любитель екстриму причалює до берега. До речі, вже наступного дня довелося почути по радіо сумну звістку про загибель трьох школярів з Осокорків, які вирушили на протилежний берег, щоб нарвати вербових котиків. Тож відділ із надзвичайних ситуацій ще раз попереджує – крига нині вже досить крихка і жарти на ній і з нею можуть закінчитися погано.
Ранньої весни на нашому шляху рідко трапляється транспорт, здається, що ніяких проблем немає. Насправді їх вистачає. І влітку на цій дамбі буде тісно від важких самоскидів. Хоча спеціалісти стверджують: використання дамби як транспортної артерії є грубим порушенням. Так як і будівництво котеджів безпосередньо на плавунах в охоронній зоні, де висаджений ліс спеціально для зміцнення піщаних ґрунтів.
Неподалік від Процева, за лісом, від Великої дамби відходить дамба Мала. Колись вона допомагала затримати повеневі води, та тепер внаслідок того, що місцевість поблизу Вишеньок інтенсивно забудовувалася котеджами, перестала відігравати свою захисну роль і використовується як звичайна дорога. Наш же подальший шлях проліг до захисного п’ятого шлюзу на цій дамбі, який знаходиться вже безпосередньо перед в’їздом у Вишеньки. Його призначення – пониження рівня води. Як засвідчила перевірка, і цей шлюз знаходиться в робочому стані. Хоча одночасно можна зауважити: звісно, можливість протистояння повені залежить від масштабів розливу весняних вод. Милуючись великими і красивими котеджами обабіч нашого шляху мимоволі констатували: їхні господарі можуть зазнати внаслідок стихії збитків, а втім, будуючись тут, хіба не чули про ризиковану зону?
Та як би там не було, перевірка засвідчила: гідротехнічні споруди в повній готовності. Хоча особливих підстав для хвилювань і немає, особливо актуальним, зважаючи на ситуацію, залишається забезпечення підрозділів місцевих пожежних охорон переносними мотопомпами і надувними човнами. Адже, як кажуть, береженого і Бог береже.
Наталія Можайкіна,
«ТС»