Дивні миттєвості життя
Вальс повертав у юність
Ось вона, прекрасна мить, яку дійсно хочеться зупинити: лунає мелодія вальсу, і… наче не було довгих років розтавань, кружляють красиві пари! Аудитор Ірина Шита і працівник туристичного агентства у карпатському Моршині Василь Деркач, бухгалтер Тетяна Корніяка і будівельник Сергій Муха, бізнес-леді Тетяна Ющенко і працівник ДП «МА «Бориспіль» Олександр Квасовець. Але сьогодні вони всі повернулися у далеку юність, всі вони учні найдружнішого, найвинахідливішого, най-най… 10- А міської школи № 1. І де вже ті тридцять років, які промайнули від дня їхнього останнього дзвоника?
«А пам’ятаєш…» — тільки й чути. Їм усім так затишно у святково прибраній залі ресторану «Золотий Лев». А поруч улюблені вчителі: хімії — Марія Микитівна Жигало, географії — Володимир Іванович Гетьман, ритмики і хореографії — Валентина Василівна Ярмак.
На жаль, відійшла за життєві обрії їхня перша вчителька — Галини Яківни Литовки. Та цього дня добрими і вдячними словами згадують цю чудову людину: вимогливу, але справедливу. Не змогла прийти на зустріч і їх класний керівник Віра Григорівна Пащенко. Та й на її адресу лунало стільки добрих слів!
По-різному складалася доля. Вони тепер такі різні — робітники, будівельники, підприємці, вчителі, вихователі, бухгалтери. Когось життєві обставини закинули за межі рідної України. Та на поклик серця, щоб зустрітися із шкільними друзями, приїхали і Надія Савченко із Нижньовартовська, і Людмила Охріменко із П’ятигорська, і Віктор Бутенко із Білорусі. На стіні величезна, у три метри завдовжки, стіннівка, а на ній світлини: фотографії нагадують про туристичні зльоти, змагання, «Зірницю», адже їхній клас був найактивнішим у школі, Та й найкращі танцюристи були саме з їхнього 10-А. Представляли Бориспіль на республіканському телевізійному фестивалі «Крок до зірок», посівши там серед професійних колективів із усієї України престижне четверте місце. І найвинахідливіші бешкетники також були саме в їхньому класі.
За спогадами, розмовами, фотографуванням, танцями і піснями не помітили, як летить час. Зустрілися опівдні, а спілкувалися майже до п’ятої ранку. І все одно не хотіли розходитися, тому заспокоювали себе сподіваннями на наступні, теплі і незабутні зустрічі. А про цю розповіла ландшафтний дизайнер Наталія Грабовська, одна з тих, хто взяв активну участь у її проведенні. Щоб залишився і на сторінках улюбленої багатьма її колишніми однокласниками «Трудової слави» спогад про яскраву мить життя, а ще нагадати усім-усім бориспільцям, у кого шкільні роки залишилися позаду: «Не забувайте шкільну дружбу, цінуйте її. Ніколи не повернуться вже ті роки, але ось такі незабутні миті наснажують душу добром, а це так необхідно для того, щоб жити далі, незважаючи на всі труднощі і негаразди».

Наталія Можайкіна,
«ТС»
Колишній 10-А через тридцять років